Аналіз складу тіла

Загальна підготовка:

• Вимірювання проводиться босими ногами, не наносьте на них крем цього дня.
• Під час обстеження слід тримати мобільний телефон або інші електронні пристрої, такі як годинник, та металеві предмети, такі як ключі, подалі від тіла.
• Тест можна проводити в будь-який час доби та не потребує спеціальної підготовки. Однак, найкраще провести повторне вимірювання за подібних умов – тим самим приладом, тим самим часом доби.
• У день тесту краще уникати кави, міцного чаю, енергетичних напоїв та алкоголю. Безпосередньо перед тестом (до 2 годин) уникайте їжі та напоїв, а також інтенсивної фізичної активності.
• Протипоказаннями до обстеження є наявність металевих імплантів в організмі, стентів, епілепсія та вагітність.

Для людей, яким потрібна дуже висока точність вимірювань, наприклад, для тих, хто займається спортом:

• Вимірювання слід проводити після нічного відпочинку вранці – натщесерце або принаймні через 3 години після останнього прийому їжі.
• Не пийте щонайменше за 2 години до вимірювання.
• Протягом 24 годин перед обстеженням не слід вживати рідини, що містять кофеїн – каву, міцний чай, енергетичні напої або алкоголь.
• Не рекомендується проводити тест одразу після інтенсивних фізичних навантажень, одразу після купання, плавання або відвідування сауни – тест можна проводити приблизно через 1 годину після фізичного навантаження.

Аналіз складу тіла включає вимірювання маси тіла, відсотка жиру в організмі (кг, %), маси м’яких тканин, маси кісток, загального вмісту води в організмі, базального рівня метаболізму та оцінку індексу маси тіла (ІМТ), вісцерального жиру та метаболічного віку.
Аналіз проводиться для оцінки прогресу втрати ваги, адаптації до спортивних тренувань, а також оцінки стану тіла та здоров’я, включаючи оцінку метаболічного віку.
Тривалість: приблизно 5 хвилин.

Не вимірюйте:

• у вагітних жінок;
• у людей з епілепсією;
• у людей з металевими імплантатами, наприклад, кардіостимуляторами, стентами, металевими швами в серці, іншими великими імплантатами, ендопротезами;
• у людей з імплантованими пристроями, що передають електричний сигнал, наприклад, штучне серце, апарат штучного кровообігу;
• у людей, які використовують різні типи електронних стимуляторів.

Підготовка до друку