Антитіла до SS-A (ІФА, кількісний)

• Матеріалом для дослідження є кров.
• Пацієнту не потрібно голодувати. Рекомендується випити склянку води приблизно за 30 хвилин до обстеження.

Антитіла до SS-A (раніше називався Ro на честь першого пацієнта, Роберта) та SS-B (називався La на честь першого пацієнта, Лейна) є типовими маркерами синдрому Шегрена (СС) та системного червоного вовчака (СЧВ). Обидва захворювання є аутоімунними системними захворюваннями невідомої етіології, які вражають переважно жінок. Синдром Шегрена вражає екзокринні залози, такі як слізні та слинні залози. Плазматичні клітини вказують на хронічне запалення, а захворювання, яке описується як синдром сухості, призводить до прогресуючої втрати функції уражених залоз. Діагностика СС ґрунтується на оцінці втрати функції екзокринних очних та слинних залоз, а також на виявленні антитіл до SS-A та SS-B.

Антитіла до білків SS-A молекулярною масою 60 кДа та 52 кДа присутні у 70-80% пацієнтів з первинним синдромом Шегрена, а 40-94% цих пацієнтів також мають антитіла до антигену SS-B/La. Антитіла до SS-A присутні у 25-40% пацієнтів з ANA-позитивним ВКВ (ANA, антинуклеарні антитіла) та у 65% пацієнтів з підгострим шкірним червоним вовчаком. Антитіла до SS-A та SS-B пов'язані з вродженою блокадою серця.

Антитіла до SS-A масою 52 кДа без антигену 60 кДа частіше зустрічаються при SS та ANA-негативному ЛЕ, а також при неонатальному вовчаку у 95% випадків.

Введіть одноразовий код: Показати
Введено недійсний код. Спробуйте ще раз.