Pectus excavatum – що варто знати про pectus excavatum?
В'їдана грудна клітка (лат. excavatum ), також відома як pectus excavatum , — це вроджений дефект грудної клітки, при якому грудина занурюється в грудну порожнину. Хоча багато людей можуть жити з цією аномалією без значного дискомфорту, у деяких вона може впливати на дихальну та серцево-судинну системи, суттєво впливаючи на самооцінку та якість життя. Ця стаття має на меті пояснити природу цього дефекту та доступні варіанти лікування, з особливим акцентом на хірургічні методи.
Що таке скриня шевця?
є найпоширенішою деформацією передньої стінки грудної клітки у дітей та підлітків , яка зустрічається приблизно в 1 випадку з 300–400 народжень і значно частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. Характерним симптомом є западання грудини, яке може бути легким, помірним або глибоким.
Ця деформація зазвичай стає очевидною в дитинстві, а її тяжкість часто зростає в період швидкого росту, тобто в підлітковому віці.
Симптоми та наслідки pectus excavatum
У багатьох пацієнтів pectus excavatum має суто естетичне значення і не впливає на фізичне здоров'я. Однак у більш запущених випадках це може призвести до:
- задишка при фізичному навантаженні,
- легко втомлюватися,
- біль у грудях,
- порушення серцевого ритму.
Психологічно діти та підлітки з цим станом часто мають проблеми з низькою самооцінкою. Вони уникають фізичної активності та соціальних ситуацій, де видно деформацію (наприклад, басейнів чи роздягалень).
Лікування – чи потрібна операція?
Не кожен випадок потребує хірургічного втручання. У легких випадках рекомендується спостереження, дихальні вправи та зміцнення м’язів грудної клітки. Однак у пацієнтів із середніми та важкими захворюваннями, особливо тих, хто має фізичні симптоми або значний психологічний дискомфорт, хірургічне лікування великого грудного м’яза .
Коли найкращий час для проведення операції?
Операцію з видалення вогнетривкого м'яза грудної клітки найкраще проводити в ранньому або середньому підлітковому віці – зазвичай у віці від 11 до 16 років. У цьому віці грудина та ребра все ще гнучкі, що підвищує ефективність операції та зменшує ризик ускладнень. Виконання процедури до закінчення швидкого росту також дозволяє краще адаптувати форму грудної клітки до майбутнього розвитку тіла.
Процедури для дорослих також можливі, але можуть вимагати більшої коригувальної сили та тривалішого періоду відновлення. Щоб отримати право на операцію, пацієнт повинен звернутися до лікаря, який спеціалізується на торакальній хірургії.
Хірургічне лікування – два основні методи
1. Метод Равіча (класичний)
Це старіша хірургічна методика, яка передбачає хірургічне видалення деформованого реберного хряща та вирівнювання грудини. Хоча вона ефективна, це більш інвазивна процедура з тривалішим часом відновлення.
2. Метод Насса (мінімально інвазивний)
Наразі це найпоширеніша процедура. Вона передбачає введення вигнутої металевої пластини (у деяких випадках двох) під грудину, яка виштовхує грудину назовні. Процедура виконується через невеликі розрізи з боків грудної клітки. Процедура Насса є стандартним методом лікування в багатьох країнах. Пластину видаляють приблизно через 2–3 роки, як тільки грудина стабілізується в новому положенні.
Кріоаналгезія – сучасний підхід до знеболення після операції
Кріоаналгезія , яка передбачає тимчасове заморожування міжреберних нервів за допомогою спеціального кріогенного зонда, все частіше використовується в хірургії Насса Метою кріоаналгезії після операції Насса є значне зменшення післяопераційного болю , тим самим зменшуючи використання сильних знеболювальних (опіоїдів) та прискорюючи одужання. Кріоаналгезія є безпечною, ефективною та дедалі поширенішою в сучасній торакальній хірургії.
Що варто знати перед операцією?
- Процедура проводиться під загальним наркозом.
- Тривалість перебування в лікарні зазвичай становить близько 5 днів.
- Повернення до повноцінної фізичної активності займає кілька місяців.
- Естетичні та функціональні результати зазвичай дуже хороші.
- Видалення нальоту зазвичай відбувається через 2-3 роки і є набагато менш обтяжливим.
Можливі ускладнення після операції
Як і будь-яка хірургічна процедура, операція зі збільшення грудей несе ризик ускладнень. До них належать:
- післяопераційний біль (значно зменшується завдяки кріоаналгезії),
- зміщення пластини,
- інфекції хірургічних ран,
- алергічні реакції на матеріал пластини (перед процедурою ми проводимо тести на алергію на метали, щоб уникнути алергічних ускладнень),
- спайки та рубці,
- рецидив деформації (рідко, переважно при занадто ранньому видаленні пластини).
Ризик ускладнень відносно низький, особливо в досвідчених центрах, і більшість потенційних проблем можна ефективно лікувати.
Короткий зміст
Зростання грудної стінки – це стан, з яким можна жити, але в багатьох випадках варто розглянути лікування – не лише з міркувань здоров’я, а й з психологічних. Наявні на даний момент хірургічні методи, особливо процедура Насса з використанням кріоаналгезії , дозволяють ефективно та комфортно відновити нормальну форму грудної клітки. Завдяки цій процедурі пацієнти можуть швидко повернутися до нормального життя з покращеною поставою, дихальною функцією та впевненістю в собі. Якщо у вас є член сім’ї з цим захворюванням, або ви самі маєте його, варто проконсультуватися з тораковим хірургом, щоб обговорити найкращі варіанти лікування.
Д-р
Роберт Чудзік
торакальний хірург
Також дивіться: www.pectus.com
Інформація, що міститься в цій статті, призначена лише для загального ознайомлення та освітніх цілей. Вона не замінює професійної медичної консультації, діагностики чи лікування. Рекомендується звернутися до лікаря або іншого кваліфікованого медичного працівника за порадою щодо конкретних симптомів, захворювань або станів здоров’я.